Я вдячна маминим рукам...

Я вдячна маминим рукам

За теплого дитинства дні,

Примруженим очам-зіркам,

Що осявали шлях мені.

Шкільні роки я не забуду

і буду пам’ятать завжди

Стежки незвідані , широкі,

Цікаві мрії,

Віру в світлі дні.

Життя – це просто дивна казка,

В яку приходимо лиш раз.

Батьків любов і ласка

І світло сонечка для нас.

Життя іде і вносить корективи.

У наші плани і долі теж.

Здається тут ми вже були щасливі

І раптом щастю знов немає меж.

І я щаслива, я щаслива!

Збулася мрія ще одна.

В училище вступила –

Художній розпис здобула.

Літа минали у нові світи

Мені з порогу випало іти.

Та тільки дому рідного тепло,

допомогти мені змогло.

Навчилась там я малювати,

Життя своє більш цінувати,

Любити і щасливо жити.

Щасливо жити – не тужити.

Красу нести, добро творити.

Роки летіли у труді

Ті дні були хороші.

Там ми ще зовсім молоді

Й не все було за гроші…

Була ідея і мета

Висока, урочиста.

І віра в світлі дні свята

То ж совість моя чиста.

Сім’я з’явилася, донька –

Моя найкраща в світі.

Веселка знову пролягла

В душі у мене світло.

Моя зоря вмивається до світу.

Від рук моїх земля бере тепло

На грядці добре поливаю квіти,

Щоб усмішкою сонце зацвіло

Обрала я тернистий, але світлий шлях,

Які б там не були і домисли й розмови.

Я бачу увесь світ в дитини у очах.

І я не просто вчитель

Я учитель Кіровської школи.

Я віддаю рідній школі

Все до останнього, до кінця.

Годуть тут учні все, як бджоли,

Й розкучерявлюють серця!

У храм науки, в класи-зали,

До мене діти радо йшли.

Я всю себе їм віддавала,

Щоб в них знання міцні були.

Я віддавала їм душевно

І ласку, й ніжність, і любов,

Щоб кожен працював натхненно,

У зрілість з гідністю ввійшов.