Формування любові до рідного краю
Формування любові до рідного краю
Основою духовного життя людини, її прагнення до волі та процвітання України є патріотизм. Він становить складову частину національного світогляду і поведінки людини у її ставленні до рідного народу, до інших націй і народів.
Патріотизм учнів має ґрунтуватися на історико-культурних традиціях народу, знанні героїчного минулого дружинників Київської Русі Українського козацтва, Січових стрільців…
Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета – виховання свідомого громадянина, патріота, набуття дітьми соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у дітей потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури..
Значний патріотичний, естетичний потенціал мають уроки образотворчого мистецтва. Це зумовлено як самою природою сприймання образотворчого мистецтва, так і тим, що образотворча діяльність – одна з найдоступніших для дітей. Заняття з образотворчого мистецтва дають змогу ефективно розвивати в учнів почуття прекрасного, формувати уявлення про візуальне мистецтво, ознайомлювати з його роллю у житті людей, образною мовою різних видів і жанрів мистецтва, розвивати інтерес до художньої творчої діяльності, виховувати національно-сформовану особистість.
На розвиток дітей істотно впливають зразки живопису, декоративно-прикладного мистецтва, архітектури, скульптури, комп’ютерної графіки. Робота з художніми ілюстраціями та репродукціями має проводитися на кожному уроці безпосередньо перед малюванням з натури, декоративним і тематичним малюванням.
Цінність пізнання декоративно-ужиткового мистецтва пояснюється наступними важливими причинами: твори цих видів мистецтва дозволяють виховувати у школярах певну культуру сприйняття матеріального світу, сприяють формуванню естетичного відношення до дійсності, допомагають глибше пізнати художньо-виразні засоби інших видів образотворчого мистецтва.
Предметний світ, оточуючий людину, змінюється незвичайно швидко: виробництво товарів у різних країнах подвоюється приблизно кожні десять - п'ятнадцять років, але необхідно розкривати естетичне значення творів декоративно-вжиткового мистецтва не лише сучасного часу, а й минулих епох. Знайомство школярів з декоративною образністю, особливо у творчості народних майстрів, сприяє розвитку у них естетичного відношення до дійсності. Джерела декоративної виразності народного мистецтва в умінні майстрів художньо естетично осмислювати природу.
Значення творів декоративно-ужиткового мистецтва для формування художнього смаку обумовлюється ще й тим, що в них специфічно переломлюються виразні засоби інших видів образотворчого мистецтва - живопису, графіки, скульптури, архітектури. В деяких видах декоративно-ужиткового мистецтва – кераміці, художній обробці дерева, каменю, кістки та рогу – переважають декоративно скульптурні якості. я допомагаю дітям зрозуміти художній задум твору, пояснити основні принципи виразності мистецтва, яке виявляється по-перше в необхідності взаємозв'язку форми предмету з його функціональним призначенням, по-друге в співвідношенні форми та матеріалу, і по-третє – форми та оздоблення.
Людина, з розвиненим художнім смаком здатна зрозуміти і цінити стильову єдність предмету, відчувати зв'язок декоративно прикладного мистецтва з естетичними вимогами свого часу, або минулих епох, а також на цьому прикладі виховувати свою національну культуру.
Основним завданням художньо-естетичного розвитку учнів є:
цілеспрямоване і систематизоване формування навичок;
стимулювання та актуалізація творчого потенціалу й удосконалення практичних знань, навичок та умінь;
розвиток прагнення до творчої самореалізації;
розвиток особистої цілісності, духовності;
виховання активного ставлення до естетичних явищ.
Ці завдання структуруються за такими напрямками:
пізнавально-діяльнісний (систематизація та послідовне поглиблення знань та уявлень дітей у царині образотворчого мистецтва, формування умінь і навичок з різних видів творчої діяльності, розвиток спостережливості, зорової пам`яті, просторових уявлень, кінетичних відчуттів, кольорового зору, композиційних навичок);
художньо-творчий (формування творчих здібностей та прагнення до творчої самореалізації, розвиток художньої уяви і творчої активності);
сприймання та оцінювання (формування естетичного досвіду, навичок сприймання та оціночної діяльності, розвиток образного мислення, естетичного ставлення до явищ мистецтва та дійсності, смаку, оцінок, потреб, формування естетичної культури).
Заняття учнів проводять за такою схемою:
оволодіння образотворчою грамотою (заняття з композиції, малювання з натури, опанування форми, кольору, об`єму, різних художніх технік);
уроки ознайомлення з мистецькими творами і вивчення різних видів та жанрів образотворчого мистецтва та дизайну;
уроки створення самостійних творчих робіт;
уроки колективної образотворчої діяльності (виконання колективної творчої роботи за спільним задумом теми та художніми техніками);
інтегровані уроки, на яких здійснюється взаємне проникнення різних видів мистецтва, художнього конструювання, дизайну, на базі образотворчого мистецтва.
Таким чином образотворче мистецтво як засіб освоєння самореалізації учнів відіграє певну роль у формуванні патріотичного виховання як самих учнів, вчителя так і глядачів, виховуючи почуття любові до рідного краю, країни та світу в цілому.